Збив гуцул автівкою даішника-москаля.

Збив гуцул автівкою даішника-москаля. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- Поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.
- Та чо ж не поховаю,синку. Так і домовились.
Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
- Слава Йсу. Дід обертається.
- Слава навіки!
- А шо, діду, закопали того?
- Та закопав..
- Та як закопали, як во він лежит.
- Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов. В ДАІ б'ють тривогу: - Шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть! І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно, тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає. Приходить на цвинтар, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі. Підходить до гробаря і каже: - Ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє? Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б'є що є сили:
- ТА ТИ ЗАРАЗА ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ???!!